Якось мені подруга розповідала, що вже кілька років не купувала собі новий одяг і через бідність не користується косметикою. Грошей, за її словами, їх сім’ї вистачає тільки на їжу. Я прийшла додому, відкрила свої шафи і стала відбирати найкращий одяг, щоб віднести їй. Подрузі я віддала два великі пакети з гарними речами. А коли відкрила інтернет, дуже засмутилася. Важко повірити в те, що жінка так може вчинити

Я дуже часто маю лише одні неприємності через свій характер. Справа в тому, що мене виховувала бабуся, яка прищепила мені сильне почуття жалю та доброти. Я звикла ділитися всім, що у мене є. Спочатку це була моя молодша сестра, якій я віддавала на перше прохання всі свої речі, а зараз – моя подруга.

З цією дівчиною ми познайомилися недавно, але через те, що я змінила місце проживання, інших друзів у мене тут поки ще немає. Подруга часто скаржилася на життя, і мені ставало шкода її. Її чоловік – військовий, який майже ніколи не буває вдома, і тому з двома дітьми їй доводиться справлятися самій, допомагає тільки мати, з якою у неї не дуже прості склалися відносини. Грошей, за її словами, їх сім’ї вистачає тільки на їжу. Також моя знайома розповідала, що вже кілька років не купувала собі новий одяг і через бідність не користується косметикою.

Звичайно ж мене не залишили байдужою ці досить сумні розповіді, як для жінки дорослої. Хоч я і заробляю небагато, але завжди намагалася її чимось пригостити, передати солодощі або недорогі іграшки її дітям. Коли з’явилася така можливість – я стала віддавати подрузі свій старий одяг, але гарно збережений. При цьому багато речей були в дуже хорошому стані, і їх можна було б продати, але я по своїй наївності вирішила зробити добру справу, і подарувати їх їй, щоб вона мала в чому ходити. Яке ж було моє здивування, коли я випадково в інтернеті натрапила на оголошення про продаж цих речей. До того ж виставлена була не одна якась річ, а все, що я їй давала.

Тепер не знаю, як на те, що сталося реагувати. З одного боку, всі ці речі мною були подаровані безоплатно, і подруга могла ними розпоряджатися на свій розсуд, але з іншого боку – я могла б і сама їх продати! Серед того, що я їй віддала, багато брендового і дорогого одягу, за яку можна було б виручити непогану суму грошей.

Коли я думала, що допомагаю жінці, яка дуже цього потребує, то розлучалася з усіма речами без жалю. А зараз, знаючи що вона їх перепродує, у мене навіть закрадаються думки про те, що мене якось свого роду обдурили, і насправді подруга нітрохи не бідніше мене. Може у неї бізнес такий – просити у людей подарувати їй речі, які потім можна буде перепродати? Найгірше в цій ситуації те, що я навіть стала саму себе обмежувати в коштах, щоб «допомогти» їй. Як взагалі у людини вистачило совісті брати у мене те, що їй не потрібно зовсім?