Моя життєва історія не така, як усі інші. Пишу і плачу. Чому все так? Чому рідна дочка так поводиться? Де ми з чоловіком допустили помилку?

Моя життєва історія не така, як усі інші. Пишу і плачу. Чому все так? Чому рідна дочка так поводиться? Де ми з чоловіком допустили помилку?

Прочитала тут сповідь щасливої мами, і хочеться сказати, що щастя тривати поки діти маленькі. Може, не у всіх виникають проблеми у відносинах з дорослими дітьми, але впевнена, що у багатьох. Але хочу розповісти про себе і своїх дочок-близнючок – Оленку і Настю, яким цього року виповнилося по 24 роки.

Живуть вони з нами, обидві незаміжня, працюють. Але які ж вони різні!

Я завжди думала, що близнюки не тільки одягнені однаково, але і характерами схожі, але переконалася на своїх дітях, що це зовсім не так.

Оленка завжди була спокійною, на відміну від Насті, яка до року не давала нікому спокою. Так було і коли дівчатка пішли до школи. Оленка вчилася добре, на Настуню постійно скаржилися всі вчителі, вона була грубою не тільки з однокласниками, а й з учителями.

Наші з чоловіком розмови не мали ніякого толку, дочка нікого не слухала, з сестрою часто доходило до серйозних суперечок. Нам всі говорили, що вона переросте і стане вести себе по-іншому. Але цього не сталося, зараз ця сама картина. Настя постійно всім незадоволена, робить так, як їй зручно, не рахуючись ні з ким в сім’ї.

Вчора прийшла додому з новим татуюванням, і це вже не перше. Я б ще зрозуміла, якби якесь маленьке, але ж ні, на пів руки. Може гуляти до пів ночі, і не піднімати слухавку, я ж хвилююсь, зараз таке важке життя… Вона не звикла з нами радитись, і це так сумно. Чого від неї очікувати дальше?

Я не знаю, чому так сталося. Я розумію, що в тих сім’ях, у яких молодші діти більш розпещені, але ми ж своїх виховували однаково?

Оленка збирається жити з хлопцем окремо, хоча узаконювати стосунки він поки не поспішає. Я спочатку була проти, але зрозуміла, що їй набридла така обстановка в домі, що вона з радістю піде, бо на кінець заживе нормальним життям.

Може, не можна так говорити про своїх рідних дітей, але я мрію, коли і Настя буде жити окремо, і ми нарешті зможемо залишитися з чоловіком одні. Але з таким характером, як у дочки, складно буде їй знайти собі чоловіка.

Кожного вечора лягаю спати і молюсь за її долю. Хочу, щоб вона змінилася, вийшла заміж, народила діток, і була просто щасливою жінкою.

Ось такі у мене донечки. З вигляду, як дві краплі води, а зсередини дві повні протилежності…

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook